Апостол, зачало 334 (Евр.13.7–16)

Апостол, зачало 334 (Евр.13.7–16):

Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже;
і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру.
Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!
Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками.
Бо річ добра зміцняти серця благодаттю, а не стравами, що користи від них не одержали ті, хто за ними ходив.
Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить,
бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м́ясо палиться поза табором,
тому то Ісус, щоб кров́ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою.
Тож виходьмо до Нього поза табір, і наругу Його понесімо,
бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього!
Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім́я Його славлять.
Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові.
Тлумачення:

Евр.13.7. Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру.

Яка тут послідовність думок? Дуже гарна; дивлячись, каже, з їхньої проживання, тобто, на життя, наслідуйте їхню віру, тому що віра – від чистого життя (Злат.). Що означає – дивлячись? Постійно звертаючись до того, розмірковуючи у собі, міркуючи, ретельно досліджуючи і відчуваючи, як завгодно. Добре сказав він: на смерть їхнього життя, тобто, життя до кінця, тому що життя їх мало добрий кінець (Злат.).

Евр.13.8. Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!

Тут словом учора апостол означає весь час; словом сьогодні – справжнє; словом на віки – майбутнє, що не має кінця. А сенс його слів такий: ви чули первосвященика, але первосвященика не тимчасового. Він завжди той самий. Можливо, тоді деякі казали, що Розіп’ятий не є очікуваний Христос, але прийде інший; тому й каже: учора й сьогодення, так само й на віки, висловлюючи, що прийде знову Христос, що Він один і той самий, і раніше був, і є, і буде на віки (Злат.).

Евр.13.9. Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благодаттю, а не стравами, що користи від них не одержали ті, хто за ними ходив.

Бажає, щоб вони не захоплювалися не тільки чужими, але й різними вченнями; він знав, що від тих та інших походить загибель для тих, хто захоплюється (Злат.). – «Добре благодаттю зміцнювати серця, а не наїдками…» Тут він натякає на тих, які, виходячи зі своїх дивних навчань, мали забобонну відмінність страв. Для віри все чисто; потрібна віра, а не наїдки (Злат.).

Евр.13.10. Ми маємо жертовник, від якого не мають права харчуватися службовці скинії

Те, що у нас, каже, не схоже на юдейське, так що навіть первосвященикові юдейському не дозволяється брати участь у наших обрядах (Злат.).

Евр.13.11-13. бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м́ясо палиться поза табором, тому то Ісус, щоб кров́ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою. Тож виходьмо до Нього поза табір, і наругу Його понесімо,

Бачиш ясний прообраз? Так, каже, поза табором… і тут – поза брамами… Тому і ми повинні наслідувати Потерпілого за нас і бути поза миром, або краще – поза справами мирськими… носячи Його наругу, тобто, терплячи те саме, беручи участь у Його стражданнях. Як Він, будучи засуджений, розіп’ятий за брамою, так і ми не соромитимемося віддалятися від світу (Злат.).

Евр.13.15. Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім́я Його славлять.

«Про яку жертву він каже? Він сам пояснює це, коли каже: плід уст, що прославляють ім’я Його, тобто, молитви, піснеспіви, подяка – це плід уст. Ті приносили овець та волів, віддаючи їх священикові; ми ж будемо приносити не що-небудь подібне, а вдячність і наслідування Христа у всьому, скільки можливо: ось, що має рости з наших вуст!»…

 

проф. О.П. Лопухін

Просмотров (6)