Апостол, зачало 224б (Еф 4. 7–13):

Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання.
Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх.
А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового.
Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари!
А те, що піднявся був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі?
Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все.
І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з́єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти,

Тлумачення:

Еф.4:7-10. Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари! А те, що піднявся був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі?
Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все.

Апостол тут дає у відповідь поставлене у 7-му вірші заперечення. «Так, – каже він, – Христос роздає Свої благодатні дарування за Своєю волею. Тому і в Пс.67, який безсумнівно має відношення не до одного Давида, а і до Месії, сказано, що Месія, як провидить пророк, зійде на висоту, тобто стане вищою за всіх мироправителів, візьме в полон ворожі Йому сили і вирве всю здобич у цих останніх і великі дари роздасть людям, яких знайде гідними цих дарів. Але це піднесення Месії не може мати місця без попереднього Його самоприниження: Месія має спочатку зійти на землю, в умови звичайного людського існування, і Він так і вчинив. Христос, Син Божий, що зійшов на землю, є саме той «що сходить», про якого йшлося в 67-му псалмі. І зробив це Месія для того, щоб наповнити все Своєю силою і скрізь стати головою та володарем». – Треба відмітити, що Апостол наводить місце з псалма 67-го за текстом 70-ти, причому тутвводить, згідно зі своєю метою, важливу, мабуть, зміну: замість виразу «прийняв дари» він вживає вираз «дав дари». Але Апостол мав повне право зробити таку зміну, тому що єврейське дієслово «лаках», переведене в грец. перекладі 70-ти виразом έλαβες, означає власне: брати для того щоб віддати іншим (пор. Бут.42:16, 15:9; Вих.25:2). Апостол взяв лише останній момент дії, що означає цим дієсловом і переклав: «дав» (έδωκεν). – «до найнижчих місць землі». Деякі стародавні і нові тлумачі бачать тут вказівку не на землю, взагалі, а на пекло, куди після смерті сходив Христос . З цим тлумаченням можна цілком погодитись, оскільки зішестя в пекло було також з боку Христа справою самоприниження, як і Його зішестя на землю. Тільки не можна погодитися з тим, що тут дається вказівка на перемогу, здобуту Христом у пеклі, і на виведення з пекла людей, які з вірою прийняли проповідь Христа: тут, за контекстом промови, не можна бачити такої думки.

Еф.4:11. І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів

“І Він, отож, настановив“. Цими словами, особливо збільшенням: «і Він», Апостол дає зрозуміти, що Христос мав повне право розпоряджатися роздачею духовних дарів, як Йому завгодно. Він, який спочатку зійшов на землю, а потім зійшов на небо, щоб таким чином здійснити справу нашого викуплення, цілком справедливо виступив як єдиний розпорядник у Церкві, постачаючи одних «Апостолами», інших – «пророками» і т. і. Апостол перелічує тут чотири види служінь, заснованих на особливих обдаруваннях, отриманих від Христа: 1) «Апостолів» – очевидно перших 12, до яких був зарахований і Апостол Павло, які склали особливий неповторний чин у Церкві; 2) “пророків”, тобто натхненних проповідників, які мали особливі одкровення від Духа Святого для настанови збиралися на богослужіння; 3) «євангелістів» – проповідників Євангелія, які ходили по різних місцях і 4) «пастирів і вчителів», діяльність яких протікала у певному місці і полягала в керівництві відомим обмеженим колом віруючих. Що тут очевидно один клас церковних діячів – за це говорить і те, що в грец. тексті перед другим словом «учителів» (διδασκάλους) немає члена, який знаходиться перед першим словом: “пастирів” (τούς ποιμένας).

Еф.4:12. щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового

– «святих на діло»  тобто зазначені служіння, Христос встановив у Церкві для того, щоб «святі», тобто християни, могли, за їх допомогою, досягати високої моральної досконалості.
– “на діло служби” – ця мета досягається “справою служіння”, тобто через діяльність вищезазначених осіб, яка називається “служінням” на противагу прагненням деяких зробити зі своєї посади щось поневолююче для пасомих.
– «для збудування тіла Христового». Під “для збудування тіла Христового» або Церкви потрібно розуміти не тільки зовнішній приріст Церкви, через навернення до віри в Христа нових осіб, але і внутрішнє зміцнення її.

Еф.4:13. аж поки ми всі не досягнемо з́єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти

Діяльність усіх цих служителів Церкви та їхніх наступників закінчиться може лише тоді, коли буде досягнуто останньої найвищої мети самого існування Церкви, тобто коли всі члени її будуть мати віру в Христа однакової ясності і чистоти і коли,  як наслідок, припиняться всякі суперечки про вірі, не буде ні в кому з членів Церкви жодних вагань щодо найголовнішого. Цей стан Апостол визначає як стан «людини досконалої», тобто з цілком зміцнілим поглядом на життя, і ще точніше – як досягнення «повного віку Христового», тобто такого стану, в якому християни наповняться всіма благодатними силами, що виходять від Христа.

проф. О.П. Лопухін

Просмотров (8)