Апостол, зачало 218 (Еф 1. 16–23):

Не перестаю за вас дякувати, і в молитвах своїх за вас згадую,
щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його,
просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих,
і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його,
яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе,
вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому.
І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви,
а вона Його тіло, повня Того, що все всім наповняє!

Тлумачення:

“Не перестаю за вас дякувати, і в молитвах своїх за вас згадую, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його”

Ап. дякує постійно Богові за те, що Ефесяни стали учасниками божественних благословень. Він згадує про них і в молитвах, тобто молиться за них, щоб Бог дав їм Духа премудрості та одкровення. – «Бог Господа», тобто Бог Христа за Його людською природою. – “Батько слави” – Якому належить слава або велич, як нікому ще, від Якого виходить ця велич (пор. 1Кор.2: 8). – «Духа премудрості та одкровення». Дух Св. вже належить християнам (Еф.1: 13) і молитися про Його дарування немає потреби. Тому вираз: «щоб дав…» краще перекласти так: «щоб Бог зробив Дух, що перебуває вже у вас, Духом, що робить у вас премудрість і одкровення». «Премудрість» – див. Еф.1:8. – «Об’явлення» – звичайно, не одкровення про щось нове в релігійному відношенні, а про зняття з нашого розуміння всяких, хто заважає нам ясно розуміти велич християнства, покривав (пор. 1Кор.2: 10). – «До пізнання Його» – точніше: у пізнанні Його (εν επιγνώσει αυτοῦ). Ці слова краще віднести до наступного вірша.

“просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих”

“І просвітив..”. У сфері знання про Бога («в пізнання Його» – Еф.1:17) нехай Ефесяни мають «освіченими очима серця», тобто нехай вони зовсім світлими очима душі (“серце” – центральне сідло і центральний орган особистого життя Рим .10:10) пізнають Бога.— «Щоб ви пізнали..» Перш за все це освіта душевних очей у сфері пізнання Бога потрібне для того, щоб Ефесяни пізнали, «у чому полягає надія Його покликання», тобто в чому полягає предмет християнської надії, яка ґрунтується на божественному покликанні (пор. Рим.8:24) – «І яке багатство…» Тут визначається, в чому саме полягає предмет християнської надії: це – «спадщина» Божа, надзвичайно велична, яким користуються і користуватимуться святі Божі («для святих» – точніше: «серед святих». «Святі» – тут у власному розумінні, а не взагалі християни).

“і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його”

Нарешті, освічені очі серця потрібні християнам для того, щоб зрозуміти, наскільки велика могутність Божа, яка виявляється вже нині на нас, віруючих. – «За дією державної сили Його». Слова ці природніше відносити до вислову 20-го вірша і таким чином тут бачити ту думку, що велика могутність Божа проявляється у ставленні до віруючих відповідно до дії державної сили Божої, якою Бог діяв у ставленні до Христа (див. вірш).

“яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе”

Стосовно до Христа державна сила Божа виявилася в тому, що Бог воскресив Христа з мертвих (див. Рим. 8:11) і посадив Його – як прославлену людину (за Божеством Своїм Господь Ісус Христос ніколи не покидав Божественного трону. Золотоуст) – на небесах праворуч від Себе (див. 1Цар.20:25; 3Цар.2:19; Пс.109:1).

“вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому”

Безперечно, тут йдеться не про земну владу, а про ангельські чини: у попередньому вірші сказано вже, що Бог посадив Христа на небесах. Звісно, тут розуміються лише добрі ангели, бо тут Ап. говорить про піднесення Христа, а не про перемогу Його над силами пекла. Деякі тлумачі (напр. проф. Богдашевський) вважають, що перерахування чинів ангельських йде тут у висхідному порядку. – «І всякого імені, що зветься не лише в цьому столітті, а й у майбутньому». Ап. хоче сказати, що Христос вищий за всі чини ангельські, про існування яких ми знаємо вже, і всяких інших, про які ми дізнаємося тільки в майбутньому житті (Бл. Феодорит). – “Вік цей” – час до другого пришестя Христа, а “століття майбутнє” – майбутнє життя.

“І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви”

Див. Пс.8: 5–7. – «І поставив Його найвище, головою Церкви». Правильніше перекласти з грецької треба так: «і Його (Христа) дав, як голову над усім, Церкві». Тільки, звичайно, в цьому випадку треба додати, що Христос дано Церкві не лише як дар (Рим.5:15), але також як Глава. Церква особливо підноситься через те, що їй дана така Глава, яка є главою всього існуючого4.

“а вона Його тіло, повня Того, що все всім наповняє!”

Щоб показати особливу близькість Церкви до Христа, Ап. називає її «Тілом Христовим». Христос є головою, а Церква – тіло. Якщо з голови йдуть усі нерви, які керують рухами тіла, то і від Христа Церква отримує всі сили для свого життя5. – «Повнота того, хто наповнює все в усьому». Цей вислів одні тлумачі (Златоуст, бл. Феофілакт) розуміють як позначення значення Церкви – (повнота – πλήρωμα в дійств. значенні), кажучи, що Церква заповнює собою Христа, хоча Христос Сам наповнює все. Інші (напр. проф. Богдашевський) розуміють цей вислів у пасивному значенні («повнота» – те, що наповнюється або наповнене. Паралельні виразу πλήρωμα є вирази άγγελμα, κήρυγμα, що теж мають пасивне значення). Остання думка видається більш правильною, тому що скрізь у розглянутому розділі йдеться про те, що Церква отримала, а не про те, що вона сама дає. – «Того, хто наповнює все у всьому». За найпоширенішим тлумаченням, Ап. говорить тут про те, що Церква є повнотою Того, Хто весь світ наповнює всіма предметами, що знаходяться у світі. Але з таким тлумаченням важко погодитися головним чином тому, що з прийняттям його ми зменшимо значення Церкви. Справді, що особливого в тому, що Церква наповнюється Христом, як і весь світ? Краще тому прийняти вираз εν πᾶσιν (російською: перекл. у всьому) як чоловічий род6 і бачити тут вказівку на окремі особи – на членів Церкви, а під виразом «все» розуміють всі сторони діяльності цих «усіх» осіб . Таким чином, весь цей вислів можна передати так: «Того, хто наповнює або виконує всіх членів Церкви з усіх боків їхнього внутрішнього життя». Все ж таки вираз «повнота Наповнюючого…» найприродніше, разом із Богдашевським, пояснювати так. Церква є повною досконалістю в усіх відношеннях. Але така ідея її, а здійснення цієї ідеї здійснюється лише поступово в житті віруючих через дію Христа. Христос (Своєю благодатною силою) виконує всіх віруючих, з повноти Його Церкви ми всі сприймаємо, що нам потрібно для того, щоб досягти “заходу віку виконання Христового” (Еф.4:13).

Лопухін О.П.

Просмотров (8)