21.06.2018р.

Заїзд «Церква – сім’я Святих» православного дитячого табору «Стежина ДобрА 2018»

Православ’я, духовність, дитячі посмішки і радість, море – це логічні синоніми табору «Стежина ДобрА».
З благословення Високопреосвященішого митрополита Кіровоградського Іоасафа, вже 4 роки поспіль вихованці недільної школи Свято-Успенського храму м. Єлисаветграда та дітвора Новоархангельського благочиння зустрічаються у чудовому місці, яке межує з мальовничим степом та Азовським морем, на Арабатській стрілці. 12 днів нового духовного досвіду, участь у культурно-мистецьких вечорах і, звісно, «енергійне дослідження» моря – це основні 3 кити на яких будується православний дитячий табір «Стежина ДобрА» Кіровоградської єпархії.
Гостьовий будинок «Київська Русь» кожного року гостинно відкриває перед нами свої двері. А за ними…Уявіть, райський сад. Неймовірна краса сотні роз, так і полонить відвідувачів «Русі», запрошуючи останніх на фотосесію. А п’янкий аромат бутонів?! Збираючи нектар, підкорені пахощами бджоли, доповнюють картину пейзажу саду, ніби, з самого Едему. Скільки естетичного задоволення і насолоди можна отримати, пройшовши доріжками пансіонату.
Отож, як пройшла «Стежина Добра» у 2018 році?
Звісно, найперше – це спілкування з Господом. Таборята обов’язково кожен день розпочинали з молитви, довірливо благаючи милосердного Бога благословити їх на прийдешній день. Відхід до сну також освячувався подячними і прохальними молитвами, адже за спиною насичений день, а попереду незвідані пригоди і мандрівки. Після читання молитовного правила, проповідник звертався зі словом повчання до присутніх. На вечірніх молитвах благовістувала завжди тільки дітвора.
Без сумніву, наш табір асоціюється з морем. Чарівний ранковий бриз, освіжаюча прохолодна вода, яка кожного дня «одягається» в новий колір, голубе чисте небо, яке, ніби, на обрії сперечається з морем за горизонт, гарячий пісок, незграбні морські альбатроси – зустрічали кожен день нашу дітвору на пляжі. На обличчі у малечі, яка завжди стрімко погружається у водну стихію, проглядається таке ж море посмішок, радості, веселості і життєвості. Дуже хочеться, щоб наші малята завжди залишалися такими ж енергійними живчиками.
На узбережжі, під мелодію морського прибою між дітьми влаштовувалися різні курси, спортивні та естетичні змагання. Прибережні аквагорки стали привабливим місцем для наших «стеженят». 10 метрів за 1.5-3 секунди. Швидкість, адреналін, солідний плюх у воду – ось простий алгоритм народження посмішок і радості
В період всієї зміни було організовано три мистецьких вечори: відкриття зміни, недільний концерт присвячений дню Захисту дітей та закриття зміни. На даних заходах, учасники табору які були поділені по загонах, демонстрували свої таланти та номери, які підготовлювали в період вільного часу.
Майстер-класи були невід’ємними частинками нашого життя. Прислухавшись до наставника, включивши свої фантазію, образне мислення, почуття смаку дуже приємно відчути себе, таким собі, міні-творцем, і змайструвати своїми руками щось оригінальне.
Особливої уваги заслуговують наші екзотичні мандрівки на так звані «грязі», солоне і рожеве озера та гейзер. Хто з нас в дитинстві не бажав стрибнути у грязюку, замазатися по самі вуха? А тут така можливість прямо на долоні. Перед тобою ще одне море, але — сіро-чорне. І ти, підсвідомо згадавши свої несповнені дитячі мрії робиш «плюх». І все, все біле стає сірим. Вимазавшись в лікувальну багнюку, згодом потроху починаєш шкандибати до солоного озера. Відчуваючи, що за 10 хвилин ходіння «цілющі ліки» на тобі засихають починаєш вже бажати омитися у воді. І ось вона перед тобою — солоне озеро, у якому дійсно можна просто лежати, і навіть, читати газету. Гейзер. Місце справжніх гурманів гарячої води і пару. Лише відважним з нас вдалося зануритися по шию у доволі «розпечену» воду збагачену різними корисними мінералами і хімічними елементами. Всім бажаючим місцеві жителі пропонують цікаву процедуру масажу під назвою «душ шарко». Розове озеро – місце неймовірної краси. До загальної картини рожевої води і білосніжних кристалів солі, які знаходяться прямо під ногами, хіба що не вистачає фламінго и пальм.
Воскресний день – час літургічного зібрання, участі у загальній службі, відчуття досвіду Вічності і Неба у нашому сірому житті. Певна річ, Євхаристія – Таїнство таїнств ,основа духовного життя, стала живою Реальністю і для наших «стежинчат». Саме причащаючись Тіла і Крові Христових відчуваєш себе частинкою Церкви Христової.
Тиха година – це справжнє випробування і для дітей, і для їх вожатих. Перші хочуть вирватися з двох годинного полону кімнати, а останні – чатують перших. Цього року проблему так званих «втікачів» нам вдалося вирішити впровадженням практики читання історій з життя святих на тихому часі. Духовному зору дітворі постали велетні православного духу як древності, так і нашого сьогодення. Довіра Господу, любов до людей, життя згідно заповідей Божих, оптимістичний і творчий погляд на життя – це ті доброчинності і принципи, які яскраво рясніють на сторінках повчань про святих.
Біосферний заповідник Асканія Нова – це унікальний куточок степу, якого досі не торкалась рука людини. Це не лише одне з семи чудес України, але і найстаріша степова цілина у світі. Дендрологічний парк з його розмаїттям флори та фауни вражає своїм багатством та нагадує справжній оазис, оскільки існування та розвиток дендрологічного парку посеред степу можливо лише завдяки спеціальній системі штучного зрошення артезіанськими водами, якими багаті ці землі. Гармонія, ось що першим приходить на думку, коли перед очима відкривається Асканія Нова: тварини та птахи з Азії, Європи, Африки та Америки знайшли тут свій дім, надійно схований від руйнівного впливу сучасного світу.
Кожного вечора, після вечірніх молитов, ми бажали один одному солодких снів, а далі відбувалася духовна бесіда по загонах, де дітки зі своїми священиками обговорювали прочитане про святих та аналізували пройдешній день.

Просмотров (28)