16.08.2017р.

Втомлені та щасливі, або як ми підкорили Говерлу, Петрос і САМИХ СЕБЕ

З 31 липня по 7 серпня, по благословінню Високопреосвященнішого архієпископа Кіровоградського Іоасафа, був організований зусиллями Свято-Успенського духовно-просвітницького центру сімейно-юнацький табір «ВЕРШИНА».
Що таке «ВЕРШИНА»? Це табір сімейно-юнацького формату, який об’єднав віруючих нашого міста віком від 6 до 65 років. Це табір, учасники якого підкорювали Говерлу, Петрос та «найкрутішу і найскладнішу гору під назвою «Я». Це табір, який кожному подарував можливість наживо помилуватися неймовірно красивими пейзажами нашої карпатської флори та замислитися над темою Премудрого Творця і його творіння. Одним словом «ВЕРШИНА» — це море позитиву, гарного настрою та емоцій і,навіть ,своєрідного духовного досвіду.
Кожен день перебування в таборі вносив своє своєрідне забарвлення до загальної палітри наших табірних вражень.
В день від’їзду, зваливши на свої плечі «мега» рюкзаки з відповідним реманентом, сівши в поїзд, який прямує до Івано-Франківська, ми реально відчули себе справжніми туристами і потрохи почали осмислювати всю серйозність нашого задуму.
Вівторок ніби занурив нас в велич мальовничих Карпат. Дивовижне поєднання могутності гір і легкості блакитного неба, неймовірно красива гра кольору ялин та смерек, відчуття прохолодної швидкої гірської річки подарували всім таборятам відчуття справжньої естетичної ейфорії. На зміну захоплення від навколишнього середовища прийшло відчуття легкої втоми, адже 7 кілометрів з тяжкими рюкзаками на гору дали про себе знати. Нарешті очікуване місце розбиття наметового містечка досягнуто. Ще трохи часу і все на своєму місті: намети стоять, потріскує вогнище над яким в казані закипає вода і, звісно, вже веселі учасники подорожі діляться своїми позитивними думками від побаченого. Вечірні молитви та побажання доброї ночі освятили наш відхід до сну. До речі, ранкова та вечірня молитви, духовні бесіди були невід’ємними частинами програм кожного дня.
2 серпня – день акліматизації, освоєння гірської річки, вода якої приблизно відповідає температурі 13 градусів, заготовлення дров, відпочинок. Всі дорослі та дітвора були розділені на 4 загони, які вечором біля багаття представляли свої команди у конкурсі під назвою «У казки». Заснули в цей день з передчуттям чогось великого, невідомого і надзвичайного, адже вже взавтра ми кинемо виклик найвищій горі нашої Україні.
Четвер – день підкорення Говерли. Скажу відверто, що ми недооцінили свого «суперника». Виходити на гору було досить не просто, а сходження з гори, взагалі, виявилося складним. Але молитва до Господа, командний дух, підтримка один одного відкрили перед нами можливість побачити на власні очі обрії всіх гір, які можна оглянути з Говерли. Слава Богу всім вдалося потрапити на найбільшу вершину. День мандрівки виявився казковим, адже нашому зору предстали гори у всій своїй красі. Тільки уявіть — карпатський ліс з стрункими ялинами і смерками, які ніби своїми верхами утримують хмари; залиті сонцем полонини, де випасаються сотні овець під пильним наглядом чабанів; аромат лісу у поєднанні з свіжим гірським повітрям; ну і звісно відчуття втоми, яке розвіює легкий і дуже приємний вітерець. Ось це ті моменти, які просто неможливо описати словом. Треба там бути і все це відчути.
4 серпня ми цілий день відпочивали, набиралися сил та читали Священне Писання, підготовлюючись до вечірніх змагань. При загадковому освітленні від багаття були проведені конкурси «Знавців Біблії», «Неординарний музей» та «Мої таланти». Мені, як священику, дуже приємно знати, що після мандрівки до Карпат мої прихожани вже досить добре володіють текстом послання святого апостола Якова.
Величний Петрос відкрився нам у суботу. Незважаючи на невелику різницю місцезнаходжень Говерли і Петроса, підйом на останню виявився іншим. На цей раз ми розуміли всю серйозність нашого вчинку і тому морально вже були готові до «поєдинку» з Петросом. Цього разу гори відкрилися нам зовсім по-іншому. Шлях до підніжжя гори на відміну від Говерли виявився легшим. А от підкорення самої гори тяжчим. Наснаги та доброго настрою подарувало нам звучання трембіти, мелодія якої ніби пливе між горами, як парусник серед бурхливого моря. Петрос у моїй свідомості почав асоціюватися з таким собі «добрим ілюзіоністом». Справа в тому, що доходячи вже майже до фінішу, бачиш останню вершину і думаєш, що ось нарешті прийшов. Але викарабкавшись, починаєш бачити перед собою ще нову фінальну вершину. І так раз шість або сім. Верхівка гори бачить меншу кількість людей чим Говерла, тому саме тут відчувається якась особлива самобутність. Вражає побудована на вершині християнська каплиця та хрест, які є яскравим свідченням релігійності нашого народу.
Воскресний день. Весь час перебування в Карпатах нас пестило сонце і добра погода. А от в неділю ми відчули що таке гірський дощ, грім та блискавка. Погода внесла корективи в наш графік. Нам не вдалося добратися до храму на богослужіння, тому було вирішено на місці відслужити обідню. Під відкритим небом в дощовиках з наших вуст звучали вічно живі слова «Благослови душе моя Господа», «Хвали душе моя Господа» та інші. І дійсно було за що дякувати Богу, адже вже за спиною десятки кілометрів і підкорені найвищі гори Карпат. До речі, саме дощ вказав нам на несерйозність нашої підготовки до екзотичної подорожі. Два намети, в силу їх невідповідності до експлуатації, були залиті дощовою водою.
7 серпня – день рафтингу. Без посмішки просто неможливо згадати про те що з нами відбувалося. Черемош – бурхлива гірська річка, швидка течія, камінні пороги, і ти на човні стараєшся подолати водну стихію. Далеко не літня вода, але зусилля, які затрачуються на керування човнем не дають відчути холоду. Особливого слова заслуговує пірнання у таку річку, адже тільки найсміливіші дозволяють такий собі своєрідний «атракціон адреналіну».
Кожного вечора біля багаття ми обговорювали пройдешній день та кожен для себе виносив відповідні уроки. Ось думка, яка однозначно народилися в голові всіх учасників «Вершини»: ми підкорюємо не гори, а самих себе. Похід ще раз яскраво дав нам зрозуміти свою людську неміч та велич Творця і допомогу Промислителя.
Приїхавши додому молодшими на 10 років, з запасом наснаги і сили, з нетерпінням чекаємо наступної «Вершини» та плекаємо надію, що дана мандрівка принесе як духовного, так і фізичного оновлення її учасникам.

Просмотров (134)