18.11.2016р.

Паломництво до святинь Києва

18 листопада прихожани Свято-Успенського храму звершили паломництво до святинь Києва.
Маршрут паломництва проходив у наступному порядку: Києво-Печерська Лавра, Свято-Введенський монастир, Свято-Троїцький Іонинський монастир, Свято-Покровський монастир (Голосієво), Свято-Троїцький монастир (Кітаєво).
Києво-Печерська Лавра — місце подвигів преподобних, які подвизалися на київських горах протягом тисячі років. Дуже приємно, звершуючи молитву у печерах біля святих, відчувати хронологічний масштаб історії Православ’я на нашій землі, адже у підземеллях Лаври знаходяться останки святих, які проживали з Х по ХХ століття. Прибули ми до Свято-Успенської Лаври о 5 годині ранку і одразу попрямували до одного з храмів дальніх печер, де звершувалося богослужіння. Майже всі учасники поїздки за Божественною літургією приступили до таїнств Сповіді та Причастя.
Свято-Введенський монастир – зовні не примітний, але всім відомий чудом ікони Божої Матері «Призри на смирение». В православній традиції чудеса сприймаються, як засвідчення істини для «немічних» у вірі. Чудеса – не можуть бути фундаментом для віри православних віруючих. Але дуже втішно відвідати ті місця, де Божа Мати являла свою милість особливим чином. Стоячи перед образом Божої Матері «Призри на смирение» та її «Відбитком» ще раз переконуєшся про реальну присутність та допомогу Бога та святих у нашому повсякденному житті.
Неможливо недооцінити значення Свято-Троїцького Іонинського монастиря. Вже більше десяти років Троїцький храм став місцем «дислокації» православної молоді столиці. Ченці монастиря є керівниками синодального молодіжного відділу УПЦ та задають своєрідний такт «серцебиттю» молодіжного церковного служіння по всій Україні. В контексті інформації, що розміщена на храмових дошках об’яв, відчувається молодіжний контингент прихожан обителі. Монастир знаходиться на території Національного ботанічного саду ім. Миколи Гришка. Паломничаючи в такі місця мимоволі згадуються події з Едемському саду, які описані в перших розділах книги Буття. Білки та голуби, жителі ботанічного саду, настільки приручені, що можуть коштувати солодощі безпосередньо з рук їх годувальників.
Свято-Покровський чоловічий монастир відомий прочанам місцем погребіння подвижників благочестя ХХ століття. На території монастиря у будній день (ми були у п’ятницю) можна зустріти доволі велику кількість віруючих. Як відомо «до порожньої криниці за водою не ходять». Мабуть, люди отримують те за ради чого приїздять до своєрідного «духовного оазису».
Останнім місцем нашої подорожі став Свято-Троїцький монастир «Кітаєва пустинь». Місце, яке стало відомим завдячуючи подвигам преп. Досифея, преп. Феофіла та інших. З історії життя преп. Досифея ми знаємо, що подвижник благословив юнака Прохора на подвиги в Сарові. В майбутньому Прохор стане великим старцем на ім’я Серафим Саровський. Незважаючи на нашу фізичну втому, дуже хотілося побувати у місці, яке колись відвідав преп. Серафим.
Дорогою додому всі паломники у задушевній бесіді поділилися своїми враженнями та емоціями від поїздки. З нетерпінням чекаємо на нові духовні подорожі після Різдвяних свят.

Просмотров (70)